Скрябін (1995 Птахи) - Мудрий, Бо Німий | Текст песни

• Тексты песен
• Скрябін (1995 Птахи)
• Мудрий, Бо Німий

«Багато-гато рокiв, як я був дуже малий,
Всi риби жили в небi, а дерева в водi,
А я ходив до школи на високiй горi
I люди були добрi — я був дуже малий…
Багато-гато часу i немало вина,
Старi сухi дерева догорiли дотла,
Нема кого питати, де я маю пiти —
Не хочуть говорити мої мудрi птахи…

Земля собi летiла: осiнь-лiто-зима,
I небо там висiло, де вже нинi нема,
Я можу набрехати i лишитися сам,
Я можу написати i забути слова…
Ходили мої ноги, а не видно слiдiв…
Робили мої руки всьо, шо я захотiв…
Дивились мої очi, але їх вже нема…
Колись ще мої губи говорили слова…

О-о… Мудрий, бо нiмий…
О-о… Мудрий, бо нiмий…

Я не хочу того всього за собою забирати
I не можу вже нiколи новi гори малювати…
Плакати не час — нiхто не хоче того знати…
Тiльки сльози будуть довго свої знаки малювати…
Плакати не час, гаряче море тихо впало,
Я лишився на пiску i там, де риби повмирали,
Вже не чути нашi кроки — там нема чого ходити,
Я лiкарства не шукаю, бо ним можна отравитись…

О-о… Мудрий, бо нiмий…
О-о… Мудрий, бо нiмий…»